Педагогічна школа

У 1937 році педтехнікум перейменували в педшколу. Одночасно були змінені навчальні плани та програми. В учбовому корпусі тоді розміщалося 9 навчальних груп. Школа мала 4 корпуси гуртожитків, в яких розміщалося до 70% складу студентів. Всі викладачі, які мали в цьому потребу, жили при педшколі. Школа вела допоміжне господарство, продукти з якого йшли на харчування студентів. Власна їдальня забезпечувала потреби студентів. Своя пральня обслуговувала гуртожитки і студентів. Стипендією на цей час забезпечувались приблизно 90% студентів.

Значно краще стали обладнані кабінети фізики, хімії, природознавства, педагогіки та музики. Більше підручників та іншої необхідної літератури стало надходити до бібліотеки, якою тоді завідувала Марченко (Тимошко) А.В., їй допомагала бібліотекар Вітер В. Підручниками студенти були забезпечені в середньому на 70-80%.

Щороку певна частина випускників педшколи призначалася директорами, завідуючими шкіл. Обласні відділи освіти, директори шкіл охоче брали на роботу випускників Лохвицької педшколи, тому що були впевнені в добрій підготовці спеціалістів. До 1939 року випускники педшколи призначалися переважно в Харківську, Полтавську, Дніпропетровську області та на Донбас. А з 1939 року основна маса випускників направлялась на роботу в Західні області України. За розпорядженням НКО провели достроковий випуск 3-х груп, який повністю направили на роботу в Західні області України.

В неспокійні передвоєнні роки в педшколі працювали справжні майстри своєї справи, викладачі: Голубченко А.М., Красношапка П.С., Заліський Г.С., Зінцов П.Ю., Анкірський С.М., Марченко М.В., Федорко П.В., Бідник І.Д., Білявська В.М., Кузьменко І.П.., Струцький М.В., Пінчук, Музиченко, Жмайло В.І., Забродський В.І., Горбунова В.В., Циткіна Д.Ю., Різник П.П., Федорченко А.Д., Дементьєв І.Д., Матлін М.С., Татарець 0.1., Чернік І.В., Брянцева А.В., Косенко Д.П., Залужний Г., Абрамович В.І., Скрипніченко М.В., Гінзбург, Атаман, Каріков, Брацюн Х.Т., Конотоп, Блохін, Теребілов П.Д.

У 40-х роках директорами педшколи працювали Консевич П., Бендеберя І.П., Коломієць, Бондаревський.

І сьогодні перед ними всіма ми схиляємо голови. Бо це їхні вихованці своєю працею, думкою, натхненням своїм перетворювали нашу країну у велику, непереможну державу. Це їхні вихованці розгромили Гітлера і врятували людство від жахів фашистського поневолення.

З довідкових джерел ми дізнаємося, що основною базою набору студентів у педшколу були випускники семирічної школи, а в 1939-40 рр. здійснено додатковий набір 3-х груп з випускників 10-х класів. Щороку на 1-й курс приймали 3-й групи. Всього навчалося до 12 груп. На базі семирічки навчання тривало три роки, а на базі 10-и класів - один рік. Слід відзначити, що хлопці становили майже 50% всього складу студентів. При педшколі продовжував існувати заочний відділ, на якому навчалося понад 600 чоловік вчителів-практиків. Також здійснювалась курсова система підготовки вчителів для 1-4 класів. Керівником заочного відділу перших курсів був Федорко П.В.

Студентам, які мали складні матеріальні умови, адміністрація школи, парторганізація та профорганізація надавала необхідну матеріальну допомогу (безкоштовне харчування, взуття, одяг тощо). Майже всі студенти належали до комсомольської організації.

Основним принципом роботи педшколи був принцип вимогливості. Цей принцип добре знали як в межах школи, так і поза нею. Вступники та їх батьки знали, що в Лохвицькій педшколі вимогливі викладачі, що від кожного студента вимагалася наполеглива навчальна праця. Це їх не лякало, а подобалося.

У навчальному корпусі спочатку організували одну, а потім дві кімнати для підготовки, студентів до занять. У цих кімнатах зосередили необхідну підручну літературу, навчальні посібники. Тут чергували викладачі, за вимогою яких окремі (слабші в навчанні) студенти зобов'язані були з'являтися у зазначений час для підготовки уроків. Крім самостійної підготовки, окремі студенти одержували тут необхідну допомогу, додаткові пояснення від викладачів або сильніших у навчанні товаришів. Кімнати підготовки до занять швидко завоювали популярність серед студентів і були завжди переповнені. Ця форма підготовки студентів до уроків сприяла підвищенню якості успішності. У навчальній роботі особливу увагу приділяли індивідуальній роботі викладача зі студентом. Основною формою навчання вважався урок. Проте практикувалися й лабораторно-практичні заняття, конференції, заслуховувались реферати, контролювалася самостійна робота студентів. Вони багато виготовляли наочних посібників, особливо з педагогіки та методик. Всі викладачі розподілялися по методкомісіях. Кожен викладач працював над обраною ним педагогічно-методичною темою. По її опрацюванні доповідав на педраді чи в методкомісії. Серед викладачів був добре налагоджений обмін кращим педагогічним досвідом. Проводилось соцзмагання з Гадяцькою та Красноградською педшколами. Робота викладачів заохочувалась і стимулювалась наказом директора по педшколі, грошовими преміями, науковими відрядженнями тощо.

У позаурочний час зі студентами по групах проводились політгодини, політінформації, вечори-диспути, обговорення книг, тематичні концерти, зустрічі з передовиками сільського господарства, випускалися стінгазети.

Систематично по групах проводився звіт студентів про прочитану протягом 2-х тижнів визначену викладачами художню і педагогічну літературу. Завдяки цьому педколектив досяг того, що всі студенти ретельно читали літературу, а це мало велике пізнавальне й освітнє значення.

Велика роль в навчальній роботі відводилась навчальним кабінетам. Досить добре були оснащені фізичний, хімічний та природничий кабінети. Це давало змогу викладачам проводити всі лабораторно-практичні роботи, передбачені навчальними програмами. Саме в 40-их роках був створений і педагогічний кабінет, який став педагогічно-методичною базою для педагогічної практики студентів, для методичної роботи викладачів.

У цьому кабінеті сконцентровувалась найновіша педагогічна і методична література, різноманітна наочність, посібники, кращі роботи студентів з педагогіки і психології, різні педагогічні описи, можна було познайомитись з кращим досвідом передових учителів району і республіки.

При педагогічному кабінеті працював педагогічний гурток, який охоплював 80 студентів. Гуртківці оформляли тематичні педагогічні виставки, відзначали педагогічні дати, проводили тематичні конференції. Перевіркою Міністерства освіти встановлено, що педагогічний кабінет у 40-их роках вважається одним з кращих у республіці. Рекомендовано іншим педшколам ознайомитися з організацією роботи педкабінету Лохвицької педшколи. Керівником кабінету працював талановитий викладач Чернік І.В.

У педшколі добре була налагоджена і робота зі студентами по військово-патріотичному вихованню. Студенти зустрічалися з воїнами Радянської Армії, переписувалися з окремими військовими частинами. Чимало випускників-хлопців йшли після закінчення педшколи у військові школи.

На ті часи комсомол мав великий вплив на всю молодь. Слід згадати прізвища окремих секретарів комітету комсомолу, які віздначилися в умінні організовувати і спрямовувати молодь на здійснення навчальних і громадсько-політичних завдань. Це такі, як: Удовиченко, Марченко, Споденейко, Галетка.

У педшколі працювали різні гуртки, спортивні секції. Найпопулярнішими були співочий, музичний, драматичний, педагогічний, літературний гуртки. Вони працювали 3-4 рази на місяць по дві години. Робота керівників гуртків оплачувалась погодинно. Кожен гурток висвітлював свою роботу в шкільній пресі, на конференціях, вечорах художньої самодіяльності. Проводились і творчі звіти гуртків. Це стимулювало їхню роботу.

Художня самодіяльність педшколи користувалася авторитетом серед жителів Лохвиці і навколишніх сіл. Дуже любили слухати виступи струнного оркестру, до складу якого входило біля 55 учасників. Викладачі мови та літератури теж часто виступали в концертах з читанням художніх творів. Це створювало їм неабиякий авторитет, зал був завжди переповнений слухачами.

У ті далекі роки викладачі педшколи були носіями культури, освіти. Залучались вони до широкої пропагандистської роботи серед населення Лохвиччини.