Педагогічний технікум

В липні 1931 року. За розпорядженням Народного Комісаріату освіти Лохвицький технікум радянського будівництва, що був у системі НКО УРСР, та на підставі постанови РНК реорганізований у педагогічний технікум, який і розпочав працювати з 1-го вересня 1931 року.

Приміщення, де започаткував своє існування педагогічний технікум, було збудоване ще в XIX столітті для ректифікаційного заводу. В кінці XIX ст. у цьому приміщенні був винний склад. В 1907-1908рр. Лохвицька міська управа перебудувала приміщення. Перший і другий поверхи були значно розширені, тобто пристосовані для навчання. В 1908 році в це приміщення була переведена Лохвицька міська жіноча гімназія з правом міністерських гімназій (раніше це була приватна прогімназія). Директором жіночої гімназії і реального училища був Дєєв, а начальниця гімназії - Готшальк А. Проти головного корпусу педтехнікуму в кінці XIX ст. купець Шпеєр збудував три будинки, які, починаючи з 1900 року брала в аренду Лохвицька міська управа для тюремного відомства. Після революції 1917 року в приміщенні майбутнього педтехнікуму працювала семирічна школа до 1929-1930 навчального року.

З 1-го вересня 1930 року Лохвицька кооперативна профшкола, яка знаходилась у приміщенні, де зараз Лохвицьке медичне училище, була реорганізована в технікум радянського будівництва, що готував спеціалістів культурно-освітніх установ.

Потім цей технікум того ж року перевели в приміщення, де і почав свою роботу педтехнікум. У червні 1931 року технікум радянського будівництва зробив свій перший і останній випуск - 28 осіб. Більшість випускників працювали завкультвідділами райвиконкомів або заврайбібліотеками. Директором технікуму радбудівництва працював Гармаш Є.І., а завучем - Іщенко Е.К.

У 30-х роках виникла велика потреба в педагогічних кадрах. У Постанові Центрального виконавчого комітету і Ради Народних Комісарів від 14 серпня 1930 року підкреслювалось : «Запровадити в 1930-31 році повсюди в Союзі РСР загальне обов'язкове навчання дітей (хлопців і дівчат) віком 8,9 і 10 років в обсязі не менше чотирирічного курсу « початкової школи». Розгорнулась широка підготовка вчителів І-ІV класів. Так в кінці липня 1931 року Лохвицький технікум радянського будівництва був реорганізований у педагогічний технікум.

У червні 1932 року відбувся перший випуск вчителів. Цей випуск особливий, бо майбутні вчителі протягом трьох років вчилися в трьох навчальних закладах: в кооперативній профшколі, в технікумі радбудівництва і педтехнікумі. Серед перших випускників були: Коган Давид, Коган Мусій, Грейс Марко, Донець Євген, Полтавець Іван та інші.

Цікаво, що між програмами цих трьох навчальних закладів знаходимо багато спільного. У кооперативній профшколі вивчалися:

• суспільствознавство (історія)
• українська мова та література
• російська мова та література
• математика (в основному курс середньої школи)
• фізика
• хімія
• комерційна арифметика
• рахівництво (загальне, торгове, колгоспне, банківське)
• організація і практика кооперації
• теорія кооперації
• товарознавство
• політекономія
• економполітика
• статистика

За навчальним планом технікуму радбудівництва фінансові дисципліни були вилучені і на їх місце ввели бібліотечну справу, систему освіти в СРСР та УРСР, організацію і практику роботи культурних установ, педагогічні течії за кордоном, радянську педагогіку.

Отже, профіль технікуму радбудівництва найбільше відповідав педтехнікуму. Навчально-методична база для педтехнікуму була вже деякою мірою підготовлена. Перед викладачами постало відповідальне завдання: озброїти молодих учителів фаховими методиками - української мови, російської мови, історії, географії, природознавства, арифметики.

На першому поверсі педтехнікуму функціонувала базова початкова школа. У ній працювали досвідчені вчителі: Воскобойник М.Д., Домашлінць В.О., Корольова, Філонич. У цій базовій школі студенти педтехнікуму проходили педагогічну практику. В перший рік свого існування педтехнікум направив у ІІ-ому півріччі своїх вихованців на двотижневу практику в школи Лохвицького району. Перші випускники педтехнікуму одержали призначення в Харківську область, а випускника Когана Давида залишили працювати викладачем у Лохвицькому педтехнікумі.

Щоб забезпечити потребу в кадрах, при Лохвицькому педтехнікумі відкрили 6-місячні педкурси, на яких навчалося 90 чоловік. Другі педкурси були вже 9-місячні і працювали з 1-го вересня 1932р. по 1 липня 1933, на них навчалося 60 чоловік.

Держава, народ довіряли учителям дітей, тобто людей у такому віці, коли на них найлегше впливати, довіряли їм виховання, розвиток, формування молодого покоління, свою надію і своє майбутнє. Це величезне довір'я, яке покладало на вчителів велику відповідальність.

Все це добре розуміли і незабутні перші викладачі педтехнікуму: Міщенко Степан Петрович, Жмайло Василь Павлович, Іщенко Емануїл Климович, Лозовий Юрій Васильович, Анкірський Сергій Михайлович, Гродська Ганна Григорівна. Всі вони мали вищу освіту і значний досвід роботи. Вже давно пішли вони з життя. Та вічними залишилися ті мудрі істини, яких вони навчили своїх випускників педтехнікуму. То ж хай першим викладачам Лохвицького педтехнікуму словами вдячності і глибокої пошани стануть ось ці хвилюючі рядки В.М.Сосюри:

Я з рук твоїх давно пішов у люди,
В життя бурхливе, грозяні моря,
Учитель мій! Тебе я не забуду,
Моєї юні радісна зоря !
І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
Завжди, завжди, як сонячний салют,
Для нас сіяє подвигом високим
Твій благородний, безкорисний труд!

Першим директором Лохвицького педтехнікуму був Гармаш Євтихій Іванович. А з жовтня 1931 року на посаду директора педтехнікуму призначили Ковтуна Миколу Наумовича, молодого, але досить здібного педагога. Та вже весною 1932 року Ковтуна М.Н. призвали до лав Червоної Армії , а обов'язки директора став виконувати Іщенко Емануїл Климович, який працював завучем.

З вересня 1932 року директором педтехнікуму призначили Скачка Олександра Олексійовича, а зжовтня 1933 року - Рєзніка П.П. Вже у вересні 1934 знову новий директор - Консевич II.

Важко зараз сказати, чому так часто змінювали директорів. Головне, що навчальний процес не припинявся. Незважаючи на складне економічне становище в країні, студенти технікуму намагалися добре вчитися. Кращим присвоювалося звання ударника, давали підвищений пайок у їдальні. Проживали студенти в гуртожитках, де були лише дерев'яні тапчани (ліжка), столики і стільці. Все інше вони привозили своє.

Надто слабкою була на той час навчально-матеріальна база. Мало наочних посібників, один підручник бібліотека видавала на 5-7 чоловік. Доводилося ретельно конспектувати лекції викладачів. Не вистачало зошитів. У позаурочний час багато працювали в колгоспах та на інших громадських роботах. Брали участь у розповсюдженні позики, в завершенні колективізації, а також у культурно-масовій роботі, заготівлі сільгоспродуктів.

У 1931-32 рр. студенти педтехнікуму посадили в Лохвиці міський парк, а через рік засадили деревами два яри по дорозі до села Млини. До цього часу буяють ці незабутні свідки добрих справ перших студентів педтехнікуму, вишумовують бескеттям буйної зелені про героїчне минуле нашого славного краю.

Систематично працювали й гуртки художньої самодіяльності. З концертними програмами виступали гуртківці перед лохвичанами та сільськими трудівниками.

Першим секретарем комсомольської організації педтехнікуму був Грейс Марко Наумович, учнівським профкомом керував Юрченко Олександр, його змінив Полтавець Іван. Профком брав участь у розподілі стипендій між студентами. Вони були неоднакові (20 крб., 27 крб., 36 крб., і найвища 54 крб.) Не всі студенти забезпечувалися стипендією, все залежало від рівня успішності.

На другий рік свого існування Лохвицький педтехнікум прийняв нових викладачів: Косенка - викладача військовой справи і фізкультури, Черняк- Куренівського - викладача педагогіки, Дунівського - викладача української мови, Голубченка Андрія Михайловича - викладача математики. З кінця 1932 року при Лохвицькому педтехнікумі почав працювати заочний відділ.

У червні 1933 року педтехнікум зробив другий випуск у кількості 56 чоловік. Всі випускники були призначені на роботу в тодішню Харківську область, в райони: Гадяцький, Лохвицький, Сенчанський, Роменський, Пирятинський, Прилуцький, Чугуївський. Деякі випускники були направлені в Парасковський район (Росія).